На виконання Закону України «Про освіту», Закону України від 18 грудня 2018 року №2657-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії булінгу (цькуванню)», листа Міністерства освіти і науки України №1/11-881 від 29.01.2019 «Рекомендації для закладів освіти щодо застосування норм Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії булінгу (цькуванню)» від 18.12.2018 №2657- VIII та на підставі листа Донецької ОДА Департаменту освіти і науки 01-22/80/0/160-20 від 14.01.2020 «Про здійснення повноважень у сфері запобігання булінгу (цькуванню), листа МОНУ від 14.08.2020 «Про створення безпечного освітнього середовища в закладі освіти та попередження і протидії булінгу(цькуванню)», з метою посилення роботи з комплексу просвітницьких, профілактичних заходів для учасників освітнього процесу та створення безпечного освітнього середовища,

НАКАЗУЮ:

1.Затвердити по школі План заходів на 2020/2021 н.р. щодо запобігання та протидії булінгу (додаток).

2.Контроль за виконанням даного наказу покласти на заступника директора з виховної роботи

Фоміну Н.П.

В.о.директора школи О.О.Коваленко

Додаток до наказу

№ _______ від __________

План заходів щодо запобігання та протидії булінгу

на 2020-2021 навчального року

по Родинській ЗОШ І-ІІІ ступенів №35

Покровської міської ради

№	Назва заходу	Форма проведення	Цільова група	Термін проведення	Відповідальна особи
1	Чергування по школі відповідно затвердженим постам під час перерв	Чергування 6-11 класів	учні школи педагоги	Постійно Протягом освітнього процесу	Адміністрація школи
2	Оприлюднення плану заходів	Нарада при директорові	педагоги	Січень вересень	Заступник директора з ВР Фоміна Н.П.
3	Розгляд та з’ясування обставин випадків булінгу в закладі відповідно до заяв, що надійшли (розгляд алгоритму)	Складання алгоритму	педагоги	вересень	Заступник директора з ВР Психолог школи Мережко Н.А.
4	Психологічний супровід дітей, які опинилися в СЖО	консультація	учні	постійно	Психолог школи Мережко Н.А.
5	«Конфлікт чи булінг?»	групова консультація	педагоги	січень	практичний психолог Мережко Н.А.
2	«Важливість дружньої підтримки»	керований перегляд відеоматеріалів з подальшим обговоренням	учні школи	лютий	практичний психолог Мережко Н.А., класні керівники
3	«Барви нашої школи»	створення загальношкільного арт-колажу	всі учасники освітнього процесу	березень	педагог-організатор Бойко Л.В., практичний психолог Мережко Н.А., класні керівники 1-11 класів, шкільне самоврядування
4	«Безпека спілкування в Інтернеті»	випуск буклетів	учні 5-7 класів	квітень	класні керівники 5-11 класів, педагог – організатор Бойко Л.В., практичний психолог Мережко Н.А.
4	«Культура людини в конфліктній ситуації»	випуск буклетів	учні 8-11 класів	квітень
5	Проведення тижня протидії булінгу	За окремим планом	учасники освітнього процесу	вересень	класні керівники 5-11 класів, педагог – організатор Бойко Л.В., практичний психолог Мережко Н.А.
6	Акція «16 днів проти насильства»	За окремим планом	учасники освітнього процесу	25.11 – 10.12	класні керівники 5-11 класів, педагог – організатор Бойко Л.В., практичний психолог Мережко Н.А.

Практичні рекомендації для батьків

з питань протидії булінгу (цькуванню) в закладах освіти

1. Поняття булінгу (цькування), його види, ознаки, типові риси та особливості поведінки сторін-учасників булінгу.

1.1. Поняття булінгу (цькування):

Згідно з статтею 173⁴ Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії булінгу (цькуванню)"

Булінг – це діяння (дії або бездіяльність) учасників освітнього процесу, які полягають у психологічному, фізичному, економічному, сексуальному насильстві, у тому числі із застосуванням засобів електронних комунікацій, що вчиняються стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи та (або) такою особою стосовно інших учасників освітнього процесу, внаслідок чого могла бути чи була заподіяна шкода психічному або фізичному здоров’ю потерпілого.

Але, слід пам'ятати, що не кожен конфлікт є булінгом, тому педагогічним працівникам треба навчитись чітко відрізняти ці поняття. Розуміти те, що цькування – це тривалі, повторювані дії, а одинична сутичка між учасниками таким не може вважатися.

1.2. Типовими ознаками булінгу (цькування) є:

- систематичність (повторюваність) діяння;

- наявність сторін – кривдник (булер), потерпілий (жертва булінгу),

спостерігачі;

- наслідки у вигляді психічної та/або фізичної шкоди, приниження, страх,

тривога, підпорядкування потерпілого інтересам кривдника, та/або

спричинення соціальної ізоляції потерпілого»;

- крім того, ключовою ознакою саме булінгу є бажання завдати шкоди,

принизити жертву.

Мотивацією до булінгу дуже часто стають заздрість, жага помсти, боротьба за лідерство в колективі, потреба нейтралізації суперника, зіткнення різних цінностей, поглядів на життя, субкультур, агресивність, наявність психічних і фізичних вад у жертви, бажання принизити, самоствердитися. Дуже часто булерами стають діти, які потерпають від жорстокого поводження з ними в родині, з боку дорослих.

1.3. Виділяють такі види булінгу:

- фізичний (штовхання, підніжки, зачіпання, бійки, стусани, ляпаси, нанесення тілесних пошкоджень);

- психологічний (принизливі погляди, жести, образливі рухи тіла, міміка обличчя, поширення образливих чуток, ізоляція, ігнорування, погрози, жарти, маніпуляції, шантаж);

- економічний (крадіжки, пошкодження чи знищення одягу та інших особистих речей, вимагання грошей);

- сексуальний (принизливі погляди, жести, образливі рухи тіла, прізвиська та образи сексуального характеру, фільмування у переодягальнях, поширення образливих чуток, сексуальні погрози, жарти);

- кібербулінг (приниження за допомогою мобільних телефонів, Інтернету, інших електронних пристроїв).

1.4. Типові риси учнів, які є сторонами булінгу:

Типові риси булерів:

- вони відчувають сильну потребу панувати, підпорядковувати собі інших, задля задоволення власних потреб і цілей;

- вони є дуже імпульсивними;

- часто зухвалі та агресивні навіть з дорослими;

- не виявляють співчуття до своїх жертв;

- якщо це хлопці, вони зазвичай фізично сильніше всіх в групі.

Типові риси жертв булінгу:

- вони вразливі, полохливі, замкнуті;

- вони часто тривожні, невпевнені в собі, мають низьку самооцінку;

- схильні до депресії, частіше за ровесників думають про самогубство;

- не мають друзів серед однолітків, частіше спілкуються з дорослими, або з молодшими за віком;

Діти, що стали жертвами булінгу проявляють наступні особливості поведінки:

- прикидаються хворими, щоб уникнути походу до школи;

- бояться самостійно йти до школи та зі школи, просять їх проводжати, спізнюються на уроки;

- в них порушується сон, апетит, спостерігається нервовий тик, вони відлюдькуваті та скритні;

- в них виявляють рвані, пошкоджені речі та одяг;

- часто просять дати грошей, або навіть починають красти;

- вони втрачають інтерес до навчання та улюблених занять;

- мають постійні садна, синці та інші травми;

- не бажають йти на контакт, мовчазні;

- як прояв крайнього ступеню: можуть здійснити суїцид.

У спостерігачів автор відзначає відчуття провини та власного безсилля.

1.5. Чинники, які впливають на агресивні та жорстокі прояви поведінки в учнівської молоді:

- негативний вплив ЗМІ на молодь;

- поширення культу насильства на телебаченні, в соціальних

мережах, суспільстві;

- низький рівень виховання, байдужість з боку батьків;

- низький рівень правової культури та грамотності населення;

- комп’ютерні ігри, що пропагують насильство.

2. Актуальність профілактики кібербулінгу в умовах загальнонаціонального карантину. Поняття кібербулінг, його причини, різновиди, ознаки.

2.1. Поняття кібербулінг.

На сьогоднішній день, в умовах загальнонаціонального карантину, коли учнівська молодь переважно спілкується в соціальних мережах фахівцям психологічної служби системи освіти потрібно більшу увагу приділяти профілактиці та запобіганню саме кібербулінгу.

Кібербулінг – психологічне насильство та агресія у соціальних мережах. Віртуальні агресори публікують інформацію, яка принижує жертву, відправляють їй повідомлення з погрозами, викладають фотографії і відео зі знущаннями.

За результатами опитування ЮНІСЕФ та Українського інституту соціальних досліджень ім. Яременка кожен п’ятий підліток в Україні (21,5 %) стає жертвою онлайн-знущань, а 21,1 % опитаних школярів відзначають, що ображали у соціальних мережах своїх колег по навчанню.

Кібербулінг може починатись як жарт, якась забавка, але згодом перетворюється в переслідування і психологічний тиск, залякування. Дуже часто діти не розуміють, як себе поводити, бояться покарання, соромляться говорити про такі випадки. Та й більшість батьків часто не розуміють, як захистити свою дитину в мережі Інтернет.

2.2. Різновиди кібербулінгу:

- використання особистої інформації – викрадення паролів від приватних сторінок, електронної пошти для подальших погроз чи розповсюдження спаму;

- анонімні погрози – анонім надсилає листи погрозливого змісту довільного або цілеспрямованого характеру, особлива ознака – наявність ненормативної лексики та груба мова;

- кіберпереслідування – це одна з найжахливіших форм. Жертву приховано вистежують для скоєння нападу, побиття, зґвалтування. Кривдники можуть збирати інформацію про жертву, слідкуючи за її повідомленнями в соцмережах – фото, селфі з місця подій, розповіді про своє життя;

- тролінг – розміщення в Інтернеті провокаційних повідомлень з метою викликати конфлікти між учасниками;

- хепі-слепінг (“радісне побиття”) – назва закріплена за відеороликами із записами реальних сцен насильства, які розміщуються в мережі Інтернет без згоди жертви;

- сексуальні посягання – з появою Інтернету сексуальні збочення вийшли на новий рівень. Педофіл, замаскувавшись під фейковим ім'ям чи прикинувшись другом батьків, може запросити дитину на зустріч чи вивідати в неї час та місце, коли вона буде сама;

- відчуження – будь-яка людина рано чи пізно хоче бути включеним в якусь групу. Виключення з неї сприймається дуже гостро, болісно. У дитини падає самооцінка, руйнується його нормальний емоційний фон.

2.3. Причини та ознаки кібербулінгу.

Дуже часто ворожнеча з реального світу переходить у віртуальний. У реальності чи в Інтернеті практично однаково розкриваються стосунки «агресор-жертва». Таким чином, булінг сьогодні стає кібербулінгом. На цей факт слід звертати увагу батьків, особливо, якщо були випадки знущань з їх дитини в закладі освіти.

Але в соціальних мережах діти можуть спілкуватись і з людьми, яких вони зовсім не знають в реальному житті. В Інтернеті дуже просто бути анонімним, що підвищує шанси стати жертвою знущання, бо анонімність передбачає безкарність.

Кібербулінг має декілька проявів (ознак), жоден з яких не в якому разі не можна ігнорувати:

- відправка погрозливих та образливого змісту текстових повідомлень;

- троллінг (надсилання погрозливих, грубих повідомлень у соціальних мережах, чатах чи онлайн-іграх);

- демонстративне видалення дітей зі спільнот у соцмережах, з онлайн-ігор;

- створення груп ненависті до конкретної дитини;

- пропозиція проголосувати за чи проти когось в образливому опитуванні;

- провокування підлітків до самогубства чи понівечення себе (групи смерті типу “Синій кит”, “Червона сова” та ін.);

- надсилання фотографій із відвертим зображенням (як правило, дорослі надсилають дітям).

2.4. Наслідки кібербулінгу:

- психологічно зламана особистість;

- замкненість у собі;

- відчуження від реального життя;

- боязнь спілкуватися з однолітками;

- суїцидальні наміри;

- адміністративна та кримінальна відповідальність (штраф, ув'язнення);

- осуд оточуючих.

3. Рекомендації батькам щодо виявлення випадків цькування та захисту дитини від кібербулінгу.

3.1. Наслідки булінгу.

В першу чергу треба розуміти, що жодне насилля вчинене стосовно дитини не проходить безслідно. Наслідки булінгу можуть бути різні. Найчастіше — це замкнутість, психологам доводиться працювати з підлітками, які абсолютно не вміють спілкуватися з навколишнім світом. Доводиться пояснювати, що світ не такий страшний, яким був до цього. Це може тривати доволі довгий час. У таких дітей руйнується віра у соціум, вони насторожені, тривожні. Але найстрашніше те, що булінг може стати причиною суїцидальних думок та намірів. В тому випадку коли дитина не має з ким порадитись та отримати підтримку, самостійно знайти вихід з ситуації що склалась. Тому, перш за все, батьки мають підтримати дитину. Часто вони думають, що це само собою минеться, але це не так.

3.2. Як почати говорити з дитиною про булінг.

Якщо дитина повідомляє вам про те, що вона або ще хтось піддається знущанням, булінгу, підтримайте її, похваліть дитину за те, що вона набралася сміливості і розповіла вам про це, і зберіть інформацію (при цьому не варто сердитися і звинувачувати саму дитину ). Підкресліть різницю між доносом, з метою просто доставити комусь неприємність, і відвертою розмовою з дорослою людиною, яка може допомогти.

Одним зі способів почати говорити з дитиною про булінг є спільний сімейний перегляд фільмів відповідної тематики, так звана фільмотерапія. Список фільмів на тему: «Керрі» (1976), «Опудало» (1983), «Серце Америки» (2002), «Піф-паф, ти мертвий» (2002), «Клас» (2007), «13 причин чому» (2017).

Переглядаючи фільм, дитина може провести паралель з тим, що відбувається з нею в її класі, побачити свою ситуацію і поділитися з батьками. А також, такий перегляд можна влаштувати й в класі та потім влаштувати аналіз фільму.

3.3. Щоб захистити дитину від кібербулінгу треба:

- здійснювати батьківський контроль (але робити це обережно з огляду на вікові особливості дітей (для молодших – можна обмежити доступ до сумнівних сайтів, для старших – час від часу переглядати історію браузеру);

- застерігати від передачі інформації у мережі. Пояснювати, що є речі, про які не говорять зі сторонніми: прізвище, номер телефону, адреса, місце та час роботи батьків, відвідування школи та гуртків – ця і подібна інформація має бути конфіденційною;

- навчити молодь критично ставитися до інформації в Інтернеті. Не все, що написано в мережі – правда. Якщо є сумніви в вірогідності – звертатися до дорослих за допомогою;

- розказувати дітям про правила поведінки в мережі. В Інтернеті вони такі самі, як і в реальності, зокрема, повага до співрозмовників.

Якщо дитина потерпає від знущань кібербулера, їй буде дуже складно зізнатися у цьому батькам чи ще комусь.

На це є декілька причин:

страх, що дорослі не зрозуміють сенсу проблеми;
страх бути висміяним через буцімто незначну проблему;
страх бути покараним чи що постраждає хтось рідний за «донос» на булера, особливо, якщо цькування зайшли далеко і дитина під контролем агресора;
страх з'ясувати, що «сам винен» і знущання цілком справедливі.

Наголошуємо на тому, що боротьбу з кібербулінгом ускладнює безкарність в Інтернет-просторі, коли кожен може видати себе за будь-кого, не відповідаючи за наслідки дій. Тому, найкраще що можуть зробити батьки – виховувати в дитині упевненість в собі, розказувати їй про небезпеку, будувати довірливі відносини. Тоді у разі виникнення такої негативної ситуації дитина одразу ж буде звертались по допомогу дорослих, яким довіряє.

Телефони гарячих ліній:

дитяча лінія 116 111 або 0 800 500 225 (з 12.00 до 16.00)
гаряча телефонна лінія щодо булінгу (цькування) 116 000
гаряча лінія з питань запобігання насильству 116 123

або 0 800 500 335

Уповноважений Верховної Ради з прав людини 0 800 50 17 20
Уповноважений Президента України з прав дитини 0 44 255 76 75
Центр надання безоплатної правової допомоги 0 800 213 103
Національна поліція України 102
правова допомога - звернення до Єдиного контакт-центру безоплатної правової допомоги за номером 0 800 213 103
гаряча лінію ГО «Ла Страда – Україна» (за номером 0 800 500 225 – для стаціонарного телефона, 116 111 – для мобільного)
Центр соціальної служби з питань сім’ї, дітей та молоді вашого міста, або району.

Порядок подання та розгляду (з дотриманням конфіденційності) заяв про випадки булінгу (цькування) в закладі освіти, порядок реагування на доведені випадки булінгу (цькування) та відповідальність осіб, причетних до булінгу (цькування).

Із метою створення безпечного освітнього середовища в закладі освіти здобувачів освіти педагогічні працівники, батьки та інші учасники освітнього процесу зобов’язані повідомляти керівника закладу про випадки булінгу, учасниками або свідками якого вони стали, або підозрюють про його вчинення по відношенню до інших осіб за зовнішніми ознаками, або про які отримали достовірну інформацію від інших осіб.

Відповідно до такої заяви керівник закладу видає рішення про проведення розслідування із визначенням уповноважених осіб. Для прийняття рішення за результатами розслідування керівник закладу скликає засідання комісії з розгляду випадків булінгу. Якщо комісія визнала, що це був булінг, а не одноразовий конфлікт чи сварка, тобто відповідні дії носять систематичний характер, то керівник закладу повідомляє уповноважені підрозділи органів Національної поліції України (ювенальна поліція) та Службу у справах дітей.

У разі, якщо комісія не кваліфікує випадок як булінг, а постраждалий не згодний із цим, то він може звертатися до органів Національної поліції України із заявою.

Керівник закладу повідомляє про терміни, порядок реагування на доведені випадки булінгу, відповідальність осіб, причетних до булінгу та процедуру розгляду відповідно до законодавства.

Згідно з КУпАП булінг учасника освітнього процесу тягне за собою накладання штрафу від 50 до 100 неоподатковуваних мінімумів або від 20 до 40 годин громадських робіт. Якщо булінг вчинено групою осіб або повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення, штраф становитиме від 100 до 200 неоподатковуваних мінімумів або громадські роботи від 40 до 60 годин. Булінг, вчинений малолітньою або неповнолітньою особою, тягне за собою накладання штрафу на батьків або осіб, які їх замінюють.

Рекомендації до оформлення заяви

1. Подається державною мовою.

2. Чітко вказуються прізвища.

3. Дотримання вимог до оформлення реквізитів.

4. Не допускати виправлень.

5. Зміст заяви пишеться в довільній формі.

Реагування на доведені випадки булінгу

Порядок реагування на доведені випадки булінгу (цькування) в закладі освіти та відповідальність осіб, причетних до булінгу (цькування)

1. У день подання заяви видається наказ по закладу освіти про проведення розслідування із визначенням уповноважених осіб.

2. Створюється комісія з розгляду випадків булінгу (цькування) (далі – Комісія) зі складу педагогічних працівників (у тому числі психолог, соціальний педагог), батьків постраждалого та булера, керівника закладу освіти та скликається засідання.

3. Комісія протягом 10 днів проводить розслідування та приймає відповідне рішення:

– якщо Комісія визнає, що це був булінг (цькування), а не одноразовий конфлікт чи сварка, тобто відповідні дії носять системний характер, про це повідомляються уповноважені підрозділи органів Національної поліції України (ювенальна превенція) та Служба у справах дітей;

– якщо Комісія не кваліфікує випадок як булінг (цькування), а постраждалий не згоден з цим, то він може одразу звернутись до органів Національної поліції України із заявою.

4. Рішення Комісії реєструються в окремому журналі, зберігаються в паперовому вигляді з оригіналами підписів усіх членів Комісії.

5. Кривдник (булер), потерпілий (жертва булінгу), за наявності — спостерігачі зобов’язані виконувати рішення та рекомендації комісії з розгляду випадків булінгу (цькування) в закладі освіти.

Стаття 173-4. Булінг (цькування) учасника освітнього процесу(Кодекс України про адміністративні правопорушення)

Булінг (цькування), тобто діяння учасників освітнього процесу, які полягають у психологічному, фізичному, економічному, сексуальному насильстві, у тому числі із застосуванням засобів електронних комунікацій, що вчиняються стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи або такою особою стосовно інших учасників освітнього процесу, внаслідок чого могла бути чи була заподіяна шкода психічному або фізичному здоров’ю потерпілого: – тягне за собою накладення штрафу від п’ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від двадцяти до сорока годин.

Діяння, передбачене частиною першою цієї статті, вчинене групою осіб або повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення: – тягне за собою накладення штрафу від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від сорока до шістдесяти годин.

Діяння, передбачене частиною першою цієї статті, вчинене малолітніми або неповнолітніми особами віком від чотирнадцяти до шістнадцяти років: – тягне за собою накладення штрафу на батьків або осіб, які їх замінюють, від п’ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від двадцяти до сорока годин.

Діяння, передбачене частиною другою цієї статті, вчинене малолітньою або неповнолітньою особою віком від чотирнадцяти до шістнадцяти років: – тягне за собою накладення штрафу на батьків або осіб, які їх замінюють, від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від сорока до шістдесяти годин.

Штрафи, які передбачено за знущання

-Моральне чи фізичне насильство, агресія – 340-850 грн.

-Дії з особливою жорстокістю, повторне порушення – 850-1700 грн.

-Приховування вчителем факту цькування – 1700-3400 грн, або виправні роботи строком до одного місяця з відрахуванням до 20 % заробітку.

Якщо правопорушення вчинили неповнолітні до 16 років, штраф сплачуватимуть батьки.

Протидія булінгу

Верховною Радою України прийнято Закон України від 18 грудня 2018 року №2657-YIII “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії булінгу (цькуванню)”, зокрема вказаним нормативно-правовим актом внесено зміни до Кодексу України про адміністративні правопорушення та Закону України “Про освіту”, які направлені на удосконалення відносин у сфері протидії булінгу (цькуванню).

Дитяча лінія 116111 або 0 800 500 225 (з 12.00 до 16.00);
Гаряча телефонна лінія щодо булінгу 116 000;
Гаряча лінія з питань запобігання насильству 116 123 або 0 800 500 335;
Уповноважений Верховної Ради з прав людини 0 800 501 720;
Уповноважений Президента України з прав дитини 044 255 76 75;

Центр надання безоплатної правової допомоги 0 800 213 103.

Заходи щодо запобігання і протидії
домашньому насильству та булінгу

2018-2019 н. р.

№	Заходи	Термін виконання	Відповідальний
1	Ознайомлення школярів та їх батьків з Законами України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії булінгу”	Постійно	Заступник директора ВР Коптєва Н.В.
2	Розгляд на засіданні педагогічної ради закладу освіти питання проведення з учасниками освітнього процесу виховної роботи із запобігання та протидії домашньому насильству та булінгу	Березень 2019	Заступник директора ВР Коптєва Н.В.
3	Проведення виховних годин, годин спілкування на тему: “Булінг’, “Кібербулінг! Який він”	Протягом року	Класні керівники 1-10 класів
4	Вивчення учнівського колективу щодо визначення дітей схильних до негативних проявів у поведінці. Виявлення фактів будь-якої форми фізичного чи психічного насильства в сім’ї чи в учнівському колективі. Організація роботи з постраждалими дітьми	Протягом року	Практичний психолог Мережко Н.А.
5	Засідання методичного об’єднання класних керівників на тему: “Організація та проведення профілактичної роботи щодо попередження випадків булінгу серед учасників освітнього процесу”.	Лютий, жовтень 2019	Заступник директора ВР Коптєва Н.В. класні керівники 1-10 кл., практичний психолог Мережко Н.А.
6	Години відвертого спілкування за участю представників шкільної поліції “Не допускай проявів булінгу над собою. Допоможи другу”	Протягом року	Заступник директора ВР Коптєва Н.В.
7	Інформування школярів про ймовірні ризики та шляхи запобігання потраплянню в ситуацію ризику. Виготовлення інформаційних стендів	Протягом року	Заступник директора ВР Коптєва Н.В. класні керівники 1-10 кл., практичний психолог Мережко Н.А.
8	Проведення загальношкільної конференції та індивідуальних зустрічей з батьками учнів 1-10 класів на тему: “Не допускай насилля над ближнім”	Травень, вересень 2019	Заступник директора Коптєва Н.В. класні керівники 1-10 класів
9	Проведення конкурсу-виставки плакатів на тему: “Шкільному булінгу скажемо - НІ”	Квітень, жовтень 2019	Класні керівники 1-10 класів
10	Співпраця з Центром соціальних служб для молоді, службою у справах дітей, правоохоронними органами.	Протягом року	Заступник директора Коптєва Н.В.

Рекомендації до оформлення заяви

1. Подається державною мовою.

2. Чітко вказуються прізвища.

3. Дотримання вимог до оформлення реквізитів.

4. Не допускати виправлень.

5. Зміст заяви пишеться в довільній формі.

Реагування на доведені випадки булінгу

3. Комісія протягом 10 днів проводить розслідування та приймає відповідне рішення:

Про булінг

Образливі прізвиська, глузування, піддражнювання, підніжки, стусани з боку одного або групи учнів щодо однокласника чи однокласниці – це ознаки нездорових стосунків, які можуть призвести до цькування — регулярного, повторюваного день у день знущання. Регулярне та цілеспрямоване нанесення фізичної й душевної шкоди стало об’єктом уваги науковців і педагогів, починаючи з 70-х років минулого століття, й отримало спеціальну назву – булінґ.

Булінґ (від англ. bully – хуліган, задирака, грубіян, «to bully» — задиратися, знущатися) – тривалий процес свідомого жорстокого ставлення, агресивної поведінки, щоб заподіяти шкоду, викликати страх, тривогу або ж створити негативне середовище для людини.

Прикметною ознакою булінґу є довготривале «відторгнення» дитини її соціальним оточенням.

Найчастіше булінґ відбувається в таких місцях, де контроль з боку дорослих менший або взагалі його нема. Це може бути шкільний двір, сходи, коридори, вбиральні, роздягальні, спортивні майданчики. У деяких випадках дитина може піддаватися знущанням і поза територією школи, кривдники можуть перестріти її на шляху до дому. Навіть удома жертву булінґу можуть продовжувати цькувати, надсилаючи образливі повідомлення на телефон або через соціальні мережі.

Жертви й ініціатори булінгу

Практично в кожному класі є учні, які стають об’єктами глузувань та знущань, а також агресори, які є ініціаторами булінґу.

Найчастіше цькування ініціюють надміру агресивні діти, які люблять домінувати, тобто бути «головними». Їх не турбують почуття і переживання інших людей, вони прагнуть бути в центрі уваги, контролювати все навколо. Принижуючи інших, вони підвищують власну значущість. Нерідко це відбувається через глибокі психологічні комплекси кривдників. Можливо, вони самі переживали приниження або копіюють ті агресивні й образливі моделі поведінки, які є у їхніх сім'ях.

Зазвичай об'єктом знущань (жертвою) булінґу вибирають тих, у кого є дещо відмінне від однолітків. Відмінність може бути будь-якою: особливості зовнішності; манера спілкування, поведінки; незвичайне захоплення; соціальний статус, національність, релігійна належність. Найчастіше жертвами булінґу стають діти, які мають:

фізичні вади – носять окуляри, погано чують, мають порушення опорно- рухового апарату, фізично слабкі;
особливості поведінки – замкнуті чи імпульсивні, невпевнені, тривожні;
особливості зовнішності – руде волосся, веснянки, відстовбурчені вуха, незвичну форму голови, надмірну худорлявість чи повноту;
недостатньо розвинені соціальні навички: часто не мають жодного близького друга, краще спілкуються з дорослими ніж з однолітками;
страх перед школою: неуспішність у навчанні часто формує у дітей негативне ставлення до школи, страх відвідування певних предметів, що сприймається навколишніми як підвищена тривожність, невпевненість, провокуючи агресію;
відсутність досвіду життя в колективі (так звані «домашні» діти);
деякі захворювання: заїкання, дислалія (порушення мовлення), дисграфія (порушення письма), дислексія (порушення читання);
знижений рівень інтелекту, труднощі у навчанні;
високий інтелект, обдарованість, видатні досягнення;
слабо розвинені гігієнічні навички (неохайні, носять брудні речі, мають неприємний запах).

За даними U-Report, 49 % підтвердили, що вони піддавалися булінґу, а саме через: зовнішність, стать, орієнтацію, етнічну належність.

Форми та види булінґу

Людину, яку вибрали жертвою і яка не може постояти за себе, намагаються принизити, залякати, ізолювати від інших різними способами. Найпоширенішими формами булінґу є:

словесні образи, глузування, обзивання, погрози;
образливі жести або дії, наприклад, плювки;
залякування за допомогою слів, загрозливих інтонацій, щоб змусити жертву щось зробити чи не зробити;
ігнорування, відмова від спілкування, виключення із гри, бойкот;
вимагання грошей, їжі, речей, умисного пошкодження особистого майна жертви.
фізичне насилля (удари, щипки, штовхання, підніжки, викручування рук, будь-які інші дії, які заподіюють біль і навіть тілесні ушкодження);
приниження за допомогою мобільних телефонів та інтернету (СМС-повідомлення, електронні листи, образливі репліки і коментарі у чатах і т.д.), поширення чуток і пліток.

Види булінґу можна об’єднати у групи словесного (вербального), фізичного, соціального (емоційного) й електронного (кібербулінґ) знущання, які часто поєднуються для більш сильного впливу.

70 % знущань відбуваються словесно: принизливі обзивання, глузування, жорстока критика, висміювання та ін. На жаль, кривдник часто залишається непоміченим і непокараним, однак образи безслідно не зникають для «об’єкта» приниження.

Фізичне насильство найбільш помітне, однак становить менше третини випадків булінґу (нанесення ударів, штовхання, підніжки, пошкодження або крадіжка особистих речей жертви та ін.).

Найскладніше зовні помітити соціальне знущання — систематичне приниження почуття гідності потерпілого через ігнорування, ізоляцію, уникання, виключення.

Нині набирає обертів кібербулінґ. Це приниження за допомогою мобільних телефонів, інтернету. Діти реєструються в соціальних мережах, створюють сайти, де можуть вільно спілкуватися, ображаючи інших, поширювати плітки, особисті фотографії або зроблені в роздягальнях чи вбиральнях.

Наслідки шкільного насилля

Жертви булінґу переживають важкі емоції – почуття приниження і сором, страх, розпач і злість. Булінґ вкрай негативно впливає на соціалізацію жертви, спричиняючи:

неадекватне сприймання себе – занижену самооцінку, комплекс неповноцінності, беззахисність;
негативне сприймання однолітків – відсторонення від спілкування, самотність, часті прогули у школі;
неадекватне сприймання реальності – підвищену тривожність, різноманітні фобії, неврози;
девіантну поведінку – схильність до правопорушень, суїцидальні наміри, формування алкогольної, тютюнової чи наркотичної залежності.

Як реагувати на цькування

Молодші школярі мають неодмінно звертатися по допомогу до дорослих — учителів і батьків. Допомога дорослих дуже потрібна і в будь-якому іншому віці, особливо якщо дії кривдників можуть завдати серйозної шкоди фізичному та психічному здоров'ю.

Старші діти, підлітки можуть спробувати самостійно впоратись із деякими ситуаціями. Психологами було розроблено кілька порад для них.

Як впоратися з ситуацією самостійно

Ігноруйте кривдника. Якщо є можливість, намагайтесь уникнути сварки, зробіть вигляд, що вам байдуже і йдіть геть. Така поведінка не свідчить про боягузтво, адже, навпаки, іноді зробити це набагато складніше, ніж дати волю емоціям.
Якщо ситуація не дозволяє вам піти, зберігаючи самовладання, використайте гумор. Цим ви можете спантеличити кривдника/кривдників, відволікти його/їх від наміру дошкулити вам.
Стримуйте гнів і злість. Адже це саме те, чого домагається кривдник. Говоріть спокійно і впевнено, покажіть силу духу.
Не вступайте в бійку. Кривдник тільки й чекає приводу, щоб застосувати силу. Що агресивніше ви реагуєте, то більше шансів опинитися в загрозливій для вашої безпеки і здоров'я ситуації.
Не соромтеся обговорювати такі загрозливі ситуації з людьми, яким ви довіряєте. Це допоможе вибудувати правильну лінію поведінки і припинити насилля.

Що можуть зробити батьки

Багато учнів соромляться розповідати дорослим, що вони є жертвами булінґу.

Проте якщо дитина все-таки підтвердила в розмові, що вона стала жертвою булінґу, то скажіть їй:

Я тобі вірю (це допоможе дитині зрозуміти, що Ви повністю на її боці).
Мені шкода, що з тобою це сталося (це допоможе дитині зрозуміти, що Ви переживаєте за неї і співчуваєте їй).
Це не твоя провина (це допоможе дитині зрозуміти, що її не звинувачують у тому, що сталося).
Таке може трапитися з кожним (це допоможе дитині зрозуміти, що вона не самотня: багатьом її одноліткам доводиться переживати залякування та агресію в той чи той момент свого життя).
Добре, що ти сказав мені про це (це допоможе дитині зрозуміти, що вона правильно вчинила, звернувшись по допомогу).
Я люблю тебе і намагатимуся зробити так, щоб тобі більше не загрожувала небезпека (це допоможе дитині з надією подивитись у майбутнє та відчути захист).

Не залишайте цю ситуацію без уваги. Якщо дитина не вирішила її самостійно, зверніться до класного керівника, до заступника директора або директора школи.

Родинська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №35

Протидія булінгу

Центр надання безоплатної правової допомоги 0 800 213 103.

Заходи щодо запобігання і протидії
домашньому насильству та булінгу

Про булінг

Жертви й ініціатори булінгу

Форми та види булінґу

Наслідки шкільного насилля

Як реагувати на цькування

Як впоратися з ситуацією самостійно

Що можуть зробити батьки

Зупинимо булінг разом!!!

Родинська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №35

Протидія булінгу

Центр надання безоплатної правової допомоги 0 800 213 103. Заходи щодо запобігання і протидії домашньому насильству та булінгу

Про булінг

Жертви й ініціатори булінгу

Форми та види булінґу

Наслідки шкільного насилля

Як реагувати на цькування

Як впоратися з ситуацією самостійно

Що можуть зробити батьки

Зупинимо булінг разом!!!

Центр надання безоплатної правової допомоги 0 800 213 103.

Заходи щодо запобігання і протидії
домашньому насильству та булінгу